Синдро́м Сва́єра або дизгенез гонад 46,XY (Gonadal Dysgenesis, 46,XY)

Генетичне захворювання, пов'язане, у більшості випадків, з мутацією в Y-хромосомі, яка призводить до формування жіночого фенотипу у пацієнта з генотипом 46, XY. 
Особливістю синдрому Сваєра є недорозвиненість статевих залоз (гонад), яка призводить до порушень фертильності, що і відносить дану генетичну патологію до складних випадків безпліддя. При даній патології Y-хромосома, зазвичай, експресується до 7 - 8-го тижня ембріогенезу. Активація даного гена впливає на диференціювання клітин Сертолі, гермінативного епітелію насіннєвих канальців і, у більш пізньому періоді розвитку, клітин Лейдіга (8 - 10-й тиждень). При фізіологічному ембріогенезі в клітинах Сертолі виділяється АМГ (антимюллеровий гормон), що призводить до регресу мюллерових проток. Під впливом тестостерону вольфові протоки диференціюються в насіннєві бульбашки, сім'явиносні протоки і придатки тестикула. У разі відсутності повноцінного генетичного матеріалу (зокрема експресії гена SRY) є неможливим формування функціонально активної тестикулярної тканини. 
Відсутність секреції антимюллерового гормону (АМГ) призводить до розвитку мюллерових проток, з яких формується матка, верхня частина піхви та фалопієві труби. Відповідно, відсутність тестостерону при синдромі Свайєра призводить до редукції вольфових протоків. Внаслідок відсутності утворення дигідротестостерону зовнішні статеві органи розвиваються за жіночим типом. Таким чином, незважаючи на чоловічий каріотип 46 XY, зовнішні та внутрішні статеві органи плода формуються жіночими. 
Дитина народжується без явних аномалій розвитку, нормального зросту та ваги, з жіночим фенотипом, нормально сформованими жіночими геніталіями. Рання діагностика є важливою у зв'язку з ризиком розвитку пухлин гонад та необхідністю гормональної терапії для індукції статевого дозрівання. Діагностувати синдром Сваєра можливо лише у підлітковому віці, коли має настати статеве дозрівання. Основними скаргами є первинна аменорея (відсутність менструацій), статевий інфантилізм, відсутність або незначний розвиток молочних залоз. 
При синдромі Сваєра жіночі зовнішні статеві органи нормально сформовані, внутрішні статеві органи включать сформовані матку, вагіну та фаллопієві труби, але нефункціональні яєчники. В деяких випадках вагіна та фаллопієві труби можуть бути редукованими, а матка рудиментарною. Вікторія Гудзяк, експерт з лікування складних випадків безпліддя, зустрічала у своїй практиці випадки, при яких матка була представлена невеликим скупченням тубулярної тканини, що, як припускається, є недорозвиненим Мюлеровим протоком. 
Зазвичай матка є гіпопластичною, тобто має нормальні пропорції, але менші розміри, іноді наявне потоншення ендометрію. Пацієнти з синдромом Сваєра замість яєчників мають нерозвинені гонади, що являють собою скупчення фіброзної тканини, так звані фіброзні «зв'язки». 
Синдром Свайєра найчастіше асоціюють із мутаціями гена SRY. Але подібний симптомокомплекс (дисгенетичні яєчка, жіночі зовнішні геніталії, можлива наявність матки, каріотип 46 XY) характерний і для інших генетичних аберацій. Серед таких патологій: - мутація гена WT1 (локус 11p13) або синдром Фрайзера (наявність у клініці додаткового клінічного нефротичного синдрому);- синдром Дениса-Драша (розвиток пухлини Вільмса); - мутація гена SF1 (локус 9q33), що часто асоційовано в клініці з первинною недостатністю надниркових залоз; - мутація гена SOX9 (локус 17q24.3-q25.1) із проявами кампомелічної дисплазії; - мутація гена ATRX (локус Xp22.13) - розвиток ἀ-таласемії та затримки фізичного розвитку поряд з порушенням формування статі, що вимагає своєчасного та експертного обстеження.
Що головне для репродуктолога у пацієнтів з даною кількісною аномалією статевих хромосом?
Гонади нездатні до продукування статевих гормонів (естрогену та андрогенів) та гаметогенезу, тому при синдромі Сваєра не настає статеве дозрівання і, відповідно не розвиваються вторинні статеві ознаки: відсутність збільшення молочних залоз, волосся під пахвами та лобкового волосся. Варто відмітити, що при синдромі Сваєра лобкове волосся та волосся під пахвами часто з'являється у підлітковому віці, оскільки наднирники продукують частину андрогенів. Дівчата-підлітки мають нормальну будова тіла для свого віку. 
Високий ризик появи гонадобластом ще у дитячому віці, тому після встановлення діагнозу синдрому Свайєра проводиться білатеральна гонадектомія. Розвиток пухлин пов'язують з експресією тестикулярного специфічного білка, що кодується геном TSPY на Y-хромосомі, та мутаціями генів SRY, SOX9, WT1. Гонадобластоми є доброякісними утвореннями, але можуть бути попередниками злоякісних пухлин (дизгерміном, тератом, ембріональних карцином та пухлин ендодермального синуса).
При синдромі Свайєра пацієнтки не мають своїх яйцеклітин, і в минулому це означало, що вони ніколи не зможуть народити дітей. Однак при досить розвиненій матці вагітність може бути досягнута при використанні екстракорпорального запліднення із введенням донорських ооцитів у порожнину матки пацієнтки. 
Що може зробити лікар-репродуктолог при безплідді у пацієнток з синдром Свайєра, адже це складний випадок безпліддя? 
При синдромі Свайєра пацієнтки не мають своїх яйцеклітин, і в минулому це означало, що вони ніколи не зможуть народити дітей. Однак при досить розвиненій матці (або при своєчасній діагностиці і підготовці дівчинки з синдромом Сваєра до лікування безпліддя у майбутньому), вагітність може бути досягнута (і успішно досягається) при використанні екстракорпорального запліднення з використанням донорських ооцитів.