Heading

Чоловіче безпліддя, обумовлене мутаціями в генах, що викликають гіпогонадотропний гіпогонадизм (синдром Каллмана або Кальмана, (KAL1/KALIG1, Kallmann syndrome 1 protein gene), Х-зчеплений синдром двосторонньої аплазії сім'явиносних протоків (ADGRG2, adhesion G proteincoupled receptor G2 gene)

Синдром Калманна — це спадкове захворювання, яке клініцисти характеризують повною відсутністю або затримкою статевого дозрівання, що супроводжується порушенням нюху. Його також називають гіпоталамічним гіпогонадизмом, сімейним гіпогонадизмом з аносмією або іноді його називають гіпогонадотропним гіпогонадизмом. 
Це відбувається, коли організм не виробляє достатній рівень гормону, який називається гонадотропін-рилізинг-гормон (GnRH). GnRH відіграє важливу роль у статевому дозріванні, стимулюючи вироблення статевих гормонів . Вивільнення GnRH викликає стимуляцію яєчок або яєчників для вироблення статевих гормонів. Коли рівень статевих гормонів занадто низький, людина не вступає в статеве дозрівання, і без лікування вона не зможе мати власних дітей.
Це спадкове захворювання, тобто передається генетично від батьків до дитини. Батьки зазвичай можуть передавати ген лише своїм дочкам, тоді як матері можуть передавати ген нащадкам як чоловічої, так і жіночої статі. Синдром у п'ять разів частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток.
За оцінками, синдром Калманна присутній у 1 із 30 000 новонароджених чоловіків і 1 із 120 000 новонароджених жінок.
Лікування синдрому Калманна є ефективним і зазвичай включає заміну гормонів.
Що викликає синдром Калманна?Синдром Каллмана пов’язаний зі змінами в більш ніж 20 генах , але мутації в генах ANOS1, CHD7, FGF8, FGFR1, PORK2 або PROKR2 є найпоширенішими причинами цього стану. Ці гени пов’язані з розвитком деяких ділянок мозку до народження, зокрема тих, які пов’язані з формуванням і рухом спеціалізованих нервових клітин, які обробляють нюх. Це так звані нюхові нейрони. 
Вищезазначені гени також відіграють важливу роль у міграції нейронів, які виробляють GnRH. Як нюхові нейрони, так і ті, що відповідають за вироблення GnRH, мігрують з області носа, що розвивається (нюховий епітелій носа) до базального гіпоталамуса мозку, що розвивається, під час вагітності. Дослідження показують, що мутації в цих генах порушують цей процес міграції , що призводить до недорозвиненості нюху та зниження вироблення статевих гормонів. Однак наразі мутації цих генів є причиною лише близько 30% випадків синдрому Каллмана. Тривають дослідження для визначення генетичних змін, які призвели до інших 70% випадків розвитку гіпоталамічного гіпогонадизму.
Як діагностується синдром Калманна?У людей із синдромом Калманна іноді спостерігаються мікропеніс (пеніс надзвичайно маленького розміру) і неопущені яєчка (також відомий як крипторхізм). Однак, найчастіше, гіпоталамічний гіпогонадизм виявляється під час періоду статевого дозрівання, адже у дитини не розвиваються вторинні статеві ознаки . Це може бути відсутність росту волосся на обличчі або відсутність зміни голосу у чоловіків, у жінок - може проявлятися відсутністю менструації та розвитку молочних залоз. При гіпоталамічному гіпогонадизмі, також, не буде типового стрибка росту у періоді статевого дозрівання.
Дитячий уролог підтверджує діагноз шляхом аналізу рівня гормонів. Низький рівень тестостерону в сироватці крові у людей з яєчками або естрогену у людей з яєчниками у поєднанні із низьким рівнем інших статевих гормонів перевіряють для діагностики синдрому Калманна. Зниження нюху є ознакою синдрому Калмана, яка не присутня в інших формах гіпогонадотропного гіпогонадизму, де нюхова функція залишається незмінною.
Підтвердження діагнозу синдрому Кальмана відбувається шляхом перевірки каріотипу. Переглядаючи каріотип у лабораторних дослідженнях, вчені можуть ідентифікувати цю генетичну мутацію у пацієнта.
Інші симптоми синдрому КалманаКрім перерахованих вище симптомів, синдром Калманна також впливає на нюх людини. Це один із факторів, який допомагає диференціювати синдром Каллмана від інших різновидів гіпогонадотропного гіпогонадизму, оскільки жодні інші форми не впливають на нюх. У них або знижений нюх, відомий як гіпосмія, або відсутній нюх, який називається аносмією.
Симптоми синдрому Кальмана, які не пов'язані з репродуктивною системою:
● заячу губу/розщеплене небо● аномалії в кістках пальців рук або ніг● аномальний розвиток зубів● крипторхізм — неопущення яєчка при народженні, зустрічається приблизно у 30% випадків синдрому Каллмана● дальтонізм● вроджені вади серця● зниження слуху● аномальні рухи очей● остеопороз● бімануальна синкінезія — це очевидне лише у деяких людей із захворюванням і представляється як людина, чиї рухи однієї руки віддзеркалюються іншою. Це призводить до труднощів із завданнями, які вимагають окремого руху рук, як-от гра на музичних інструментах, водіння та набір тексту.
Як синдром Калманна впливає на чоловічу фертильність - розвиток чоловічого безпліддя?Синдром Калманна негативно впливає на чоловічу фертильність. Порушення гіпоталамічної частини головного мозку, що виникає під час розвитку в утробі матері, призводить до гіпогонадизму, тобто порушення функціональної діяльності статевих залоз — сім’яників і яєчників. 
Порушення вироблення гонадотропних гормонів, лютеїнізуючого гормону (ЛГ) і фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), які в нормі виділяються передньою долею гіпофіза, означає, що статеве дозрівання не розпочинається у нормальний час. Таким чином, виробництво сперми не починається, і статеві гормони, необхідні для постійного створення та заміни сперми та сперми , відсутні. Це відоме як азооспермія — коли в еякуляті немає сперми , що призводить до безпліддя . 
Мікропеніс і відсутність нормального чоловічого розвитку в період статевого дозрівання можуть мати тривалі негативні наслідки для самопочуття та психічного здоров’я людини, а також можуть ускладнювати сексуальне життя.
Варіанти фертильності та лікування для людей із синдромом КалманнаНа жаль, немає способу повністю запобігти синдрому Калманна у діток, але ви можете вжити заходів, щоб зменшити фактори ризику. До них відноситься обмеження впливу радіоактивних речовин і шкідливого випромінювання, особливо, під час вагітності.
Ви можете успішно лікувати синдром Каллмана, щоб ті, хто страждає від цього стану, могли подолати перешкоди, що впливають на їхню фертильність. Повідомляється, що симптоми зникають у 10–22% випадків. 
Сучасні варіанти лікування генетичного синдрому гіпогонадотропного гіпогонадизму включають:
Замісну гормональну терапію (ЗГТ) : це лікування має на меті забезпечити нормальний рівень циркуляції статевих гормонів, у пацієнта, відповідно до його віку. Людям з яєчками зазвичай призначають тестостерон за допомогою щоденних капсул, гелю або пластирів. Це дозволяє продовжувати нормальний статевий розвиток у підлітковому віці. 
Хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ): час від часу його призначають для індукції овуляції або стимуляції вироблення тестостерону.
Людський менопаузальний гонадотропін (hMG): містить суміш ЛГ і ФСГ і зазвичай вводиться за допомогою ін’єкцій. Він може стимулювати виробництво сперми або індукувати овуляцію. Прийом hMG може призвести до збільшення яєчок протягом тривалого періоду, але може призвести до адекватного рівня виробництва сперми, що сприятиме кращій фертильності.

Ці методи, зазвичай, призводять до достатньої кількості сперматозоїдів для досягнення природної вагітності. Проте, у деяких випадках для зачаття можуть знадобитися допоміжні репродуктивні технології. Якщо у вас є якісь занепокоєння щодо вашої фертильності, радимо звернутися за допомогою до репродуктолога "Репродуктивної клініки Вікторії Гудзяк".